1. Почуття глибокої прихильності, вірності та самовідданості, готовність жертвувати своїми інтересами заради когось або чогось.
2. Стан самовідданої служіння, праці або служби, повне віддання себе якійсь справі, обов’язку чи ідеї.
відданість
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Якщо вслухатися в тональність щоденника, не можна не відчути, як дві його провідні теми — любов до дитини, прагнення перелити себе в неї і відданість справі музею — розвиваються і звучать поруч, іноді практично в унісон. Народження і щасливі клопоти з дитиною, пізнання радощів материнства йшли паралельно з оволодінням новою для неї, але цікавою і внутрішньо близькою музейною справою.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
Тодішні фа- раони не мали й тіні тієї влади, якою користувалися всесильні володарі III—V династій, жили в обстановці двірцевих інтриг та змов, не могли розраховувати на відданість навіть найближчого свого оточення. Престарілий фараон Аме- немхет І, який став жертвою змовників, недарма рекомендував своєму синові нікому, особливо рідним братам, не відкривати свою душу і не друзів, бо в скрутний час ні на кого не можна покластися.
— Невідомий автор
Частина мови: іменник (однина) |