Словник Української Мови
Буква
1. Дія за значенням дієслова “віддати”; передача кого-, чого-небудь у чиєсь розпорядження, власність або на чиєсь ім’я.
2. У контексті історії та права (частіше у формі “віддання під суд”): притягнення до судової відповідальності, початок судового процесу проти когось.
3. Застаріле: видавання заміж, одруження (переважно про дівчину, жінку).
4. У техніці, фізиці: віддача, зворотний поштовх, дія сили реакції (наприклад, при пострілі).
Приклад 1:
Стародавні тексти згадували вісім способів укладання шлюбу, від найблагороднішого (віддання дочки заміж з посагом та за її згодою) до найганебніших (шлюб унаслідок умикання чи згвалтування). Сім’ї здебільшого були моногамні, проте існувала й полігамія, причому за гаремом доглядали не євнухи (оскоплення людей і тварин в Індії вважалось релігійним злочином), а старезні чоловіки чи жінки.
— Невідомий автор