1. Той, хто пасе вівці; пастух овець.
2. Порода службових собак, виведених для охорони та випасу отар; вівчарка.
3. Рід птахів родини вівчарових (лат. Sylvia), невеликих співочих птахів, поширених у Європі та Азії.
вівчар
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
— підганяє ззаду вівчар. Вівці ліниво згинають коліна, тремтять на тонких ніжках і трусять вовну.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Частина мови: іменник (однина) |