вівця

1. Домашня тварина родини бичачих, що дає вовну, м’ясо, молоко; самка барана.

2. Перен. Про людину, яка сліпо підкоряється чиїйсь волі, не має власної думки.

3. Перен., заст. Про людину, яка відступила від віри, грішника (у релігійному контексті).

4. Астр. Назва сузір’я та знака зодіаку (зазвичай з додаванням: Барана).

Приклади вживання

Приклад 1:
– ка­хи­кає, як зи­мою старі ба­би на пе­чах, ко­ли поч­нуть пря­ди­во м’яти… А ку­ря­ва, як хма­ра, слідком за вівця­ми… – Агу-тю-у-у! – гук­нув дід, ляс­нув­ши ма­ла­хаєм.
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”

Частина мови: іменник (однина) |