Словник Української Мови
Буква
1. Розм. Уживається для позначення невизначеної множини різноманітних предметів, речей, явищ тощо, що розглядаються як єдине ціле або сукупність; різні речі, дріб’язок, мішанина.
2. Розм. Уживається для невизначеного позначення якостей, властивостей, думок, почуттів тощо; різні (часто суперечливі) відчуття, думки, настрої.
Приклад 1:
Отец наш славословит, что все всяческое, всякая всячина и всякая сплетка, соплетающая множество, нѣсть блаженная; токмо блаженное есть едино тое, что единое точію есть. На сем едином, сего же ради и святом, птица обрѣте себѣ храмину и горлица гнѣздо себѣ; еродіево же жилище предводителствует ими.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Приклад 2:
Нi, нехай йому всячина! Краще вiн перетерпить якось цей час, хоч на поденну походить, а там, може, яка служба знайдеться, то буде вiн чоловiком жити.
— Невідомий автор