встановлення

1. Дія за значенням дієслова «встановити»; надання чомусь певного положення, стану, функціонування або закріплення чогось на постійній основі.

2. Процес монтажу, складання та налагодження технічних пристроїв, механізмів, обладнання або програмного забезпечення для подальшої експлуатації.

3. Офіційне затвердження, прийняття та надання законної сили правилам, законам, нормативам, датам або фактам.

4. Визначення, виявлення та фіксування точних характеристик, параметрів, причин або обставин чогось (наприклад, встановлення діагнозу, встановлення істини).

Приклади вживання

Приклад 1:
Правові колізії в міжнародній логістиці Дуже важлива проблема для договорів закупівлі -продажу – гарантія продавцем якості товару, зокрема встановлення і визначення гарантійних термінів або термінів придатності товарів. Продавець зобов’язаний передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору.
— Малярчук Таня, “Згори вниз”

Приклад 2:
Оскільки відношення температур 2 1 T T вимірюється відношенням теплоти, то 2 1 Q Q можна використати для встановлення шк а- ли температур, яка не залежить від терм о- метричного тіла.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”

Приклад 3:
Формула Релея-Джінса Після встановлення закону Кірхго- фа стало очевидним, що першочергове зав- дання т еорії теплового випромінювання полягає у визначенні вигляду функції Кірхгофа * T,rν . Однак спочатку було зна й- дено залежність інтегральної випромін ю- вальної зд атності * TR абсолютно чорного тіла від його температури.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”

Частина мови: іменник (однина) |