вертлявий

1. Який швидко, часто й неспокійно рухається, вертиться; моторний, жвавий, невгамовний (про людину, тварину).

2. Який виражає неспокій, легковажність, непостійність (про поведінку, вигляд, характер).

3. Розм. Ненадійний, непостійний у думках, вчинках; легковажний.

Приклади вживання

Приклад 1:
— видихнула мені у вухо одна з них, коли я поклав руку на її вертлявий стан. — Цю, як її, Ріну!
— Андрухович Юрій, “Перверзія”

Частина мови: прикметник () |