1. Стосовний до версифікації, тобто до системи віршового розміру, ритмічної організації вірша; пов’язаний з принципами побудови віршованого твору.
2. Призначений для версифікації, що використовується у віршуванні.
версифікаційний
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Зворохоблений новою, ще нечуваною, як мені видавалося, перспективою, я «з головою поринув» у версифікаційний вир. Строфи на кшталт: «…ми сиділи з тобою в каварні, їли курку під назвою гриль, були ноги у тебе негарні, але був незалежним твій стиль» або «…та згине голос під водою, ніхто на поміч не прийде, і я натішуся тобою, пійнявши тіло молоде», так і сочилися зі стержня кулькової ручки (себто зі стрижня моєї особистості).
— Невідомий автор
Частина мови: прикметник () |