верескливо

Приклад 1:
То був третiй чи четвертий день по його приїздi — в пенсiльванську глушину, де добряга Марк, ладний запросити, коштом керованого ним факультету, всiх поетiв i художникiв свiту нараз, аби лиш пособили йому на часинку вистромити носа з тучi хатнього пекла (щоразу, телефонуючи їй до Кембрiджа, сповiщав — голоском, до якого пасувала б по‑пташиному схилена набiк голiвка, ку‑ку: “А я сьогоднi познайомився з гарненькою росiяночкою”, “А тут одна муриночка мною цiкавиться”, — хто б ним, бiдашечкою, цiкавився, вайлуватим сорокалiтнiм школярем‑вiдмiнником, по‑качиному розкарякуватим в ходi, з черевцем плюшового ведмедика, вистромленими з нiздрiв волосками й рiденьким пушком на лисiючому тiм’ячку, — i знову збивався на домашнє, iз дитячих зобиджених iнтонацiй: сьогоднi перемив увесь посуд, на працю через те спiзнився, а вона тiльки й сказала, мовляв, ти зле вичистив пательню, — спорскаючи на верескливо‑iстеричнi: коли, вичерпавши всi можливi розради, буцнувшись лобом у глухий мур чужої безвиходi, питала в нього навпростець — Марк, ну якщо все так безнадiйно, то чого ж ви не розходитеся? — “Because the fucking bitch couldn’t survive!”
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”

Приклад 2:
У кутку тоненько, сердито й верескливо запищала миша. У дверях промінястою зіркою тягся у тьму хатини клаптик світла з сіней.
— Винниченко Володимир, “Записки кирпатого Мефістофеля”