1. Такий, що відрізняється глибоким, серйозним мисленням, здатністю або схильністю вдумуватися в суть справи, явища; задумливий, міркувальний.
2. Виконаний з розумінням суті, з ретельним обмірковуванням; свідчить про уважне, серйозне ставлення.
вдумливий
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Вся сім’я Шмідтів сіяла в його уяві блискучим сонячним світлом: добра душа генерал… ще добріша генеральша… поетичні Костянтин і Аполлон… розумний, сумовито-вдумливий Володимир, що сам себе бичує… І всі вони, всі оті чудові, недосяжно гарні люди, всі вони його люблять! Він більше не сирота!..
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Частина мови: прикметник () |