1. Отримувати задоволення від чогось, відчувати вдоволення; задовольняти свої потреби, бажання.
2. Обмежуватися чимось, приймати щось як достатнє, не вимагаючи більшого.
вдовольнятися
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Він закликає не вдовольнятися зовнішньою, видимою стороною речей і явищ, а проникати вглиб, у сутність речей. Пізнати істину людина може, насамперед пізнаючи себе та вдосконалюючи свої природні здібності.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Частина мови: дієслово () |