1. У стані задоволення, із почуттям вдоволення; задоволено.
2. У достатній мірі, так, щоб задовольнити потребу; достатньо, доволі.
вдоволено
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Поки вона виходила, розминаючись у дверях із наступною, Перфецький устиг розгледіти велике ліжко і голову бика, що вдоволено сопіла на ньому і навіть, здалося Перфецькому, підморгувала до нього. Решта тіла перебувала під ковдрою, тож важко було сказати, чи й воно теж було бичим.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Частина мови: прислівник () |