АНАНТАКСИС, іменник чоловічого роду, лінгвістичний термін.
1. Стилістична фігура, що полягає в навмисному порушенні звичного порядку слів у реченні для досягнення виразності, емфази або створення особливого ритміко-інтонаційного малюнка; різновид інверсії, за якої змінюється синтаксична структура висловлювання.
2. У ширшому значенні — перебудова або зміна синтаксичної конструкції в межах одного речення чи тексту, що супроводжується порушенням граматичної узгодженості між членами речення, часто з метою увиразнення думки або емоційного забарвлення.