1. Який має вдачу, талановитий, здібний до чого-небудь; умілий, спритний.
2. Який відзначається вдачею, виявляє вдачу; влучний, доречний.
3. Заст. Вродливий, гарний зовні.
Словник Української Мови
Буква
1. Який має вдачу, талановитий, здібний до чого-небудь; умілий, спритний.
2. Який відзначається вдачею, виявляє вдачу; влучний, доречний.
3. Заст. Вродливий, гарний зовні.
Приклад 1:
Ну що таке ця булава сьогодні, в будь-чиїх руках: це щоденна гризота, вічний страх і неспокій, скільки зазіхають на неї (й стенувся в душі, адже й самому вона кортіла, адже вважав себе вартим її — соратник і товариш покійного гетьмана, вдатний воїн і господар), скільки буде гризні, а може, й крові. Чи ж вистачить у тебе сил, чи не зломишся, не струїш собі життя.
— Франко Іван, “Мойсей”