вгородити

Приклад 1:
— i вернулась до чоловiка, возити йому джинси й запальнички з закордонних вiд‑ряджень, i була не те щоб задоволена, але — чиста: якi там не є, а людськi взаємини, не зараженi наперед принизливою нерiвнiстю країн i обставин, проти якої — не попреш‑таки (i тому тебе зовсiм не дiставало, що в Америцi твоє велике кохання жило на твоєму утри‑маннi: подумаєш, бiг дiл, заробиш — оддаси, — дiста‑ло, i то не жартом — оттодi‑то заламалась, забiгала по хатi, ухнувши на кiлька годин в яму чорної, огненно‑пропекущої зненавистi, ладна, як його колишня дружина, i собi, аби трапився попiдруч, вгородити в нього всi наявнi ножi й iншi колющо‑рiжущi предмети, щоб рухнув, виблядок, стiкаючи кров’ю, щоб ходив кров’ю, щоб кiнчав кров’ю! — у‑уу, жах, дякую красно за такi пережиття, волiла б нiколи себе такої не знати!
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”