1. (вживається з родовими відмінками іменників) Рухатися або спрямовувати щось у глибину чогось, всередину, далі від поверхні.
2. (переносно) Приділяти пильну увагу, заглиблюватися в суть чогось, детально вивчати якесь питання, проблему.
вглиб
Буква
Приклади:
Приклад 1:
В екстазнім шалі, в час, коли найтонша, роздерти вглиб свідомості запону, аж зсунеться із нас, мов зайва шкура. Лілеї сну пом’явши, плахта куряв звилась у трубку з золотої бляхи.
— Невідомий автор
Приклад 2:
— i, о Боже коханий, ця струмуюча барва, це повiльне, пiдводне свiтло, холоднувате, блакитнаво‑зелене, в якому застигли, вглиб алеї, дерева й лавочки, — таж це ним свiтяться мої кращi, найбiльш мої вiршi, — отже, також звiдси? ), — “Тут десь був тодi березовий мiсток” — “Вiн i зараз є — ходiмо, покажу”, — тiльки вiн один не вдавав призвоїтого розчулення, взагалi нiчого не вдавав, а мовчки, зосереджено й затято, думаючи й пiдмiчаючи своє, пролапувався крiзь її стан, як потiм, ночами, крiзь шийку матки, щоб нарештi видихнути: га, ось вона!
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”
Приклад 3:
На хвилину очi пробили мури гуральнi, стiни панського двору i дивляться вглиб, по-новому. — Запоганили землю, наче короста, чує Андрiй.
— Самчук Улас, “Марія”