1. Дієслово доконаного виду, що означає: умовляючи, благаючи, схилити когось до чогось, домогтися чогось від когось наполегливими проханнями.
2. (застаріле) Умовити, упросити когось припинити щось, заспокоїти, утихомирити.
Словник Української Мови
Буква
1. Дієслово доконаного виду, що означає: умовляючи, благаючи, схилити когось до чогось, домогтися чогось від когось наполегливими проханнями.
2. (застаріле) Умовити, упросити когось припинити щось, заспокоїти, утихомирити.