Словник Української Мови
Буква
1. Призвичаїтися до когось або чогось, набути звички до спільного життя, знаходження поряд, досягти взаєморозуміння та гармонії в стосунках (про людей, рідше — про тварин).
2. Пристосуватися до якихось умов, обставин, звикнути до них.
3. (У пасивному стані, безособово) Про набуття чимось (одягом, взуттям) форми тіла після певного часу носіння; розноситися.
Приклад 1:
Нова релігія, зроджена далеко на Сході, запанувала на нашій землі, а радше змішалася з нашою давньою релігією, і тільки та сумішка дала їй можність сумирно зжитися з поглядами народу. Вимирали звільна старці, тямущі давньої віри, а хоч деякі й жили ще, то вже не сміли визнавати її одверто, не сміли навчати її молоде покоління, але жили собі самітно, ховаючи свою віру в серці, з тим сумним переконанням, що разом із ними й вона зійде до гробу.
— Невідомий автор, “198 Zakhar Bierkut Ivan Iakovich Franko”