зимонька

1. Зменшувально-пестлива форма іменника “зима”, що вживається для вираження ласки, теплоти або іронії щодо зимової пори року.

2. (у фольклорі, поезії) Поетичний образ зими, що наділений людськими рисами; персоніфікація зими як істоти, часто доброї та лагідної.

3. (діал., заст.) Назва певного періоду зими, часто м’якої, несуворої, або ж ранньої зими.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |