зимівник

1. Спеціальне приміщення для зимового утримання тварин, переважно коней або великої рогатої худоби, що зазвичай має легку конструкцію та розташовується в степу.

2. Історична назва зимового помешкання запорозьких козаків, яке часто було тимчасовим або використовувалося під час зимових промислів (рибальства, полювання).

3. Місце, де проводять зиму; зимівлá.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |