Значення
-
Той, хто або те, що з’єднує, сполучає різні частини, елементи в одне ціле.
-
Технічний пристрій, деталь або пристосування для механічного, електричного тощо з’єднання частин чогось (наприклад, елементів конструкції, провідників, труб).
-
У мовознавстві: службове слово, що виражає граматичний зв’язок між словами або реченнями (сполучник, прийменник, частка).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. з'єднувач, р. з'єднувача, д. з'єднувачеві, з. з'єднувач, о. з'єднувачем, м. з'єднувачеві, к. з'єднувачу