Словник Української Мови
Буква
1. Який має звивини, багато вигинів, поворотів; зігнутий, кривуватий (про річку, дорогу, вулицю тощо).
2. Переносно: складний, заплутаний, не прямий (про думки, міркування, стиль викладу).
3. У ботаніці: з вигнутими, хвилястими краями (про листя, пелюстки).
Приклад 1:
Декілька зламаних осик і зім’ятий чагарник не залишали сумніву в тім, що неда- вно тут пройшов танк або самохідка, а легкий, що не встиг ще вивіт- ритись, особливий, чужий запах штучного бензину і гарячого масла показував, що цей танк або самохідка були німецькими… Загальна психологія 229 Іноді розвідники наштовхувалися на глибокий, звивистий хід сполу- чення або на ґрунтовий командирський бліндаж, накатів у шість з дверима, зверненими на захід. І ці двері, звернені на захід, красномо- вно говорили, що бліндаж німецький, а не наш… Так розвідники по- вільно просувались до своїх».
— Невідомий автор, “028 Dutkevich Tv Zagalna Psikhologiia Teoretichnii Kurs Tech”