Древослів

Словник Української Мови

звитяжниця

[zʋɪtjɑʒnɪt͡sjɑ] Іменник

Буква:З

Значення

  1. (Історія) –

    Жінка, яка здобула звитягу, прославилася героїчними вчинками або великими перемогами; героїня, переможниця.

  2. (Міфологія) –

    Персонажка української міфології, одна з трьох сестер-берегинь (разом із Життєдавицею та Благодатницею), що втілює силу, мужність та героїзм.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. звитяжниця, р. звитяжниці, д. звитяжниці, з. звитяжницю, о. звитяжницею, м. звитяжниці, к. звитяжнице

Більше записів