1. Зверхньо, з почуттям власної переваги або зневаги до інших.
2. З висоти, з високого становища (у прямому або переносному значенні).
Словник Української Мови
Буква
1. Зверхньо, з почуттям власної переваги або зневаги до інших.
2. З висоти, з високого становища (у прямому або переносному значенні).
Приклад 1:
— Можете зрозуміти, — звисока додав молодий правник, — що ми могли б вам зовсім не давати грошей, але заплатимо, бо вже обіцялися були. Учитель, схиливши голову, слухав та мовчав.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Приклад 2:
А строгих образів звисока Злітає стовпище рясне: І ви, і Маркове пенсне, І Соглядатайчине око, І Субдиректор Метеор, І сам вельможний Монсиньйор. 30.10.1920 X. Олесь Ведмежа спина і ведмежий торс, Важка хода і зігнута постава… Як вицвів він, наш світосяйний Хоре, Окраса наша, гордощі і слава!
— Зеров Микола, “Камена”
Приклад 3:
За дружечками iшла сама собi свiтилочка з мечем, за нею свашки, далi дружко i пiддружний, а за ними вже несли труну на марах бояри; а Василь, як, молодий, iшов з правого боку; на превелику силу iде i неначе й не вiн; нi до чого йому дiла нема, що йому скажуть, те й робе i туди йде, й очей не зведе з своєї Марусi… А вона, моя сердешна, лежить, мов голубочка, тим серпанком, що мався її на весiллi покривати, покрита уся, тiльки вид незакритий; i здається, що вона, лежачи, звисока усюди погляда; та ще як вона хороше вмирала, то так i усмiшечка у неї на виду зосталася, i вона нiби усмiхається i потiшається, що її так хороше ховають. Василь би то, може б, i не зiйшов би з мiсця, бо в нього i пам’ятi не було, так його вели два старости у рушниках пiд руку.
— Самчук Улас, “Марія”