1. (у техніці) Конструктивний елемент або частина деталі, що виступає за основну опорну площину і не має нижньої підтримки; стан такої деталі.
2. (у географії, геоморфології) Частина схилу, урвища, берега тощо, що значно виступає вперед або вниз унаслідок ерозійних процесів; нависання.
3. (переносно) Стан невизначеності, очікування або тимчасового бездіяльності, коли рішення або результат залежить від зовнішніх обставин.