звичайність

1. Абстрактний іменник, що означає стан або якість бути звичайним, повсякденним, типовими, не викликає здивування чи особливої уваги; відсутність чогось незвичайного, виняткового чи оригінального.

2. (У філософській та соціологічній термінології) Сукупність усталених норм, правил, практик і уявлень, що характеризують повсякденне життя та свідомість у певному суспільстві або соціальній групі; буденність, рутина.

Приклади:

Приклад 1:
Непримушена житейська звичайність і стареча, набута довгим досвідом мудрість. Навіть натяк на яку-небудь церковницьку обмеженість виключений був його світськістю й шляхетністю.
— Невідомий автор, “059 Liubchenko Agatangel”