Словник Української Мови
Буква
1. Таке, що відповідає загальноприйнятим нормам, усталеним правилам або повсякденній практиці; типове, стандартне, не виняткове.
2. Таке, що не відрізняється нічим особливим, примітним; звичайне, рядове, заурядне.
3. (У науковому, технічному контексті) Таке, що є основним, найпоширенішим станом або умовою, протиставляється особливому або екстремальному (наприклад, звичайні умови, звичайна температура).
Приклад 1:
Чи від нас вимагається щось цілком звичайне — як повернення до Бога, наприклад? Чи ще до якогось Іншого?
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Приклад 2:
Наприклад, звичайне скло прозоре для видимого світла і в ц ь о м у і н т ервалі частот має нормальну дисперсію. Дисперсію світла в середовищі н а- зивають аномальною, якщо із зростанням частоти ν світла абсолютний показник заломлення середовища n зменшується: 0d dn <ν , > 0d dn λ .
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Приклад 3:
На пам’ять 7 мая 1857 року Не на Вкраїні, а далеко, Аж за Уралом, за Елеком[508], Старий недобиток варнак Мені розказував отак Про сю криницю москалеву, А я, сумуючи, списав, Та рифму нищечком додав, Та невеличку і дешеву (Звичайне, крадене) зобгав Тобі поему на спомини, Мій друже щирий, мій єдиний! I Після великої зими, За Катерини за цариці, Москаль ту викопав криницю; А як він викопав, то ми Оце й розкажемо в пригоді, А ви записуйте, не шкодить Такую річ і записать.
— Невідомий автор, “117 Shevchenkohaidamaky Vyd 2011”