звичайне

[zʋɪt͡ʃɑjnɛ] Іменник

Буква:З

Значення

  1. (Лінгвістика) –

    Таке, що відповідає загальноприйнятим нормам, усталеним правилам або повсякденній практиці; типове, стандартне, не виняткове.

  2. (Лінгвістика) –

    Таке, що не відрізняється нічим особливим, примітним; звичайне, рядове, заурядне.

  3. (Фізика) –

    (У науковому, технічному контексті) Таке, що є основним, найпоширенішим станом або умовою, протиставляється особливому або екстремальному (наприклад, звичайні умови, звичайна температура).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. звичайне, р. звичайного, д. звичайному, з. звичайне, о. звичайним, м. звичайнім, к. звичайне

Приклади з художньої літератури

  • З самого ранку Ніна була в русі. Вона була на посаді звичайного посильного, що розносить оповістки у всі кінці міста. Крім того, і оголошення виписувала, а поміж всіма роботами у канцелярії позичали її до бібліотеки і до деканатів політехніки, в якої мурах вона працювала.
    — Олена Теліга

Більше записів