1. Який призначений для зв’язування, з’єднання окремих частин у ціле або для забезпечення їхнього контакту, взаємодії.
2. У мовознавстві: такий, що виражає граматичну залежність або логічний зв’язок між частинами складного речення або окремими висловами (про сполучники та союзні слова).
3. У хімії, біології та суміжних науках: такий, що здатний утворювати зв’язок, взаємодіяти з чимось на молекулярному або клітинному рівні.