1. Властивість або стан того, що є зв’язним, цілісним, внутрішньо об’єднаним; єдність, суцільність.
2. У логіці та лінгвістиці — послідовність і взаємообумовленість думок, частин тексту або висловлювання, що забезпечує його цілісність і сприйняття як єдиного цілого; логічна цілісність тексту.
3. У математиці — топологічна властивість множини, що не може бути представлена як об’єднання двох непустих неперетинних відкритих підмножин.
4. У теорії графів — властивість графа, коли між будь-якими двома його вершинами існує шлях; цілісність графа.