Значення
-
Властивість або стан того, що є зв’язним, цілісним, внутрішньо об’єднаним; єдність, суцільність.
-
У логіці та лінгвістиці — послідовність і взаємообумовленість думок, частин тексту або висловлювання, що забезпечує його цілісність і сприйняття як єдиного цілого; логічна цілісність тексту.
-
У математиці — топологічна властивість множини, що не може бути представлена як об’єднання двох непустих неперетинних відкритих підмножин.
-
У теорії графів — властивість графа, коли між будь-якими двома його вершинами існує шлях; цілісність графа.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. зв'язність, р. зв'язності, д. зв'язності, з. зв'язність, о. зв'язністю, м. зв'язності, к. зв'язносте