1. Технічний пристрій або пристосування для з’єднання, скріплення частин чогось; те, що зв’язує, з’єднує.
2. В анатомії: пучок щільної сполучної тканини, що з’єднує кістки в суглобі або підтримує внутрішні органи.
3. У військовій справі: група військовослужбовців (зв’язківців), призначена для організації та підтримки ліній зв’язку; також пункт для прийому та передачі повідомлень.
4. У мовознавстві: службова мовна одиниця (частіше дієслово-зв’язка “бути” у різних формах або інші дієслова), що сполучає підмет іменного речення з його присудком, виражаючи граматичне значення.
5. У логіці та математиці: знак або операція, що встановлює певне відношення між поняттями, висловлюваннями тощо.
6. У текстільній промисловості: одиниця виміру нитки, пасмова пряжа певної довжини (зазвичай 120 ярдів або 109.7 метра).