1. Властивість звуків мови, зокрема голосних, мати певну висоту тону, що визначається частотою коливань голосових зв’язок.
2. У музикознавстві — висота музичного звуку, одна з його основних характеристик поряд з тривалістю, силою та тембром.
звуковисотність
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |