звуковик

1. Фахівець зі звукового оформлення фільмів, телепередач, радіопостановок тощо; звукорежисер.

2. Робітник, який обслуговує звукові прилади, апаратуру для запису чи відтворення звуку.

3. Розмовна назва музичного альбому, записаного на аудіокасеті (від назви фірми-виробника касет «Звук»).

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |