звукоутворення

[zʋukoutʋorɛnnjɑ] Іменник

Буква:З

Значення

  1. (Лінгвістика) –

    Процес утворення звуків, особливо мовних, за допомогою мовних органів людини або за участю спеціальних пристроїв.

  2. (Лінгвістика) –

    Розділ мовознавства (фонетики), що вивчає способи утворення мовних звуків, положення та рухи мовних органів при їх вимові.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. звукоутворення, р. звукоутворення, д. звукоутворенню, з. звукоутворення, о. звукоутворенням, м. звукоутворенні, к. звукоутворення

Більше записів