звукопроникність

1. Фізична властивість матеріалів, конструкцій або середовищ пропускати звукові хвилі, що характеризується коефіцієнтом звукопроникності (величина, обернена до коефіцієнта звукоізоляції).

2. Здатність приміщення, будівлі або їх елементів (наприклад, дверей, вікон) пропускати звук іззовні всередину або навпаки, що призводить до підвищеного рівня шуму.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |