звуглювання

[zʋuɦljuʋɑnnjɑ] Іменник

Буква:З

Значення

  1. (Лінгвістика) –

    Власна назва конкретного явища в українській мові — набуття дзвінкості глухими шиплячими приголосними [ш], [ч] у позиції перед дзвінкими приголосними (наприклад, у словах «дріжджі», «відшкодувати»), що є однією з характерних фонетичних ознак української мови на відміну від російської.

  2. (Лінгвістика) –

    (У загальному фонетичному термінології) Процес або результат зміни глухого приголосного на дзвінкий під впливом сусіднього дзвінкого приголосного (прогресивна асиміляція за дзвінкістю).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. звуглювання, р. звуглювання, д. звуглюванню, з. звуглювання, о. звуглюванням, м. звуглюванні, к. звуглювання

Більше записів