Значення
- (Лінгвістика) –
Власна назва конкретного явища в українській мові — набуття дзвінкості глухими шиплячими приголосними [ш], [ч] у позиції перед дзвінкими приголосними (наприклад, у словах «дріжджі», «відшкодувати»), що є однією з характерних фонетичних ознак української мови на відміну від російської.
- (Лінгвістика) –
(У загальному фонетичному термінології) Процес або результат зміни глухого приголосного на дзвінкий під впливом сусіднього дзвінкого приголосного (прогресивна асиміляція за дзвінкістю).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. звуглювання, р. звуглювання, д. звуглюванню, з. звуглювання, о. звуглюванням, м. звуглюванні, к. звуглювання