1. Власна назва конкретного явища в українській мові — набуття дзвінкості глухими шиплячими приголосними [ш], [ч] у позиції перед дзвінкими приголосними (наприклад, у словах «дріжджі», «відшкодувати»), що є однією з характерних фонетичних ознак української мови на відміну від російської.
2. (У загальному фонетичному термінології) Процес або результат зміни глухого приголосного на дзвінкий під впливом сусіднього дзвінкого приголосного (прогресивна асиміляція за дзвінкістю).