звучний
[zʋut͡ʃnɪj] Прикметник
Буква:З
Значення
- (Лінгвістика) –
Такий, що має приємний, багатий, сильний і чистий звук; дзвінкий, гучний.
- (Лінгвістика) –
Такий, що добре звучить, має гарну звукову форму; мелодійний, благозвучний.
- (Лінгвістика) –
Який має значну силу звучання, добре чути; гучний, дзвінкий.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. звучний, р. звучного, д. звучному, з. звучного, о. звучним, м. звучнім