Значення
- (Лінгвістика) –
Властивість звуків мови, що полягає в їхній силі, ясності, чистоті та багатстві тембру; сонорність.
- (Лінгвістика) –
Мелодійність, гармонійність, приємність для слуху (про мову, музику, голос тощо).
- (Лінгвістика) –
Розголос, популярність, широка відомість (переносне значення).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. звучність, р. звучності, д. звучності, з. звучність, о. звучністю, м. звучності, к. звучносте