Значення
- (Лінгвістика) –
(лінгв.) Фонетична зміна, при якій звук, зокрема приголосний, набуває додаткової артикуляції, подібної до [в] або [ў], часто внаслідок впливу сусідніх звуків або з історичних причин; наявність у звуковій будові слова такого зміненого звука.
- (Лінгвістика) –
(рідк.) Стан або властивість того, що є звогченим (пом’якшеним, знесиленим); м’якість, слабкість.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. звогченість, р. звогченості, д. звогченості, з. звогченість, о. звогченістю, м. звогченості, к. звогченосте