1. (лінгв.) Фонетична зміна, при якій звук, зокрема приголосний, набуває додаткової артикуляції, подібної до [в] або [ў], часто внаслідок впливу сусідніх звуків або з історичних причин; наявність у звуковій будові слова такого зміненого звука.
2. (рідк.) Стан або властивість того, що є звогченим (пом’якшеним, знесиленим); м’якість, слабкість.