зводниця

1. Жінка, яка займається зведенням, збиранням чогось докупи; збирачка, колекціонерка.

2. У давньому українському праві: жінка, яка зводила (пред’являла) когось у суд для відповіді; позивачка.

3. Заст. Жінка, яка займається зведенням, будівництвом; будівниця.

Приклади вживання

Приклад 1:
Всесвітня волоцюга мерзька, Нікчемна зводниця цітерська Для тебе луччая од нас. А з Марсом чи давно піймавши, Вулкан їй пелену відтяв; Різками добре одідравши, Як сучку, в ретязку держав.
— Самчук Улас, “Марія”

Частина мови: іменник (однина) |