Древослів

Словник Української Мови

звірина

Буква

1. Збірна назва для диких тварин, переважно ссавців, що мешкають у певній місцевості; тваринний світ, фауна.

2. Заст. Мисливська здобич, дичина.

3. Перен., зневажл. Про жорстоких, нелюдських або дуже брудних людей.

Приклади вживання слова:

звірина

Приклад 1:
Лишається тільки лють звірина, тільки помста, тільки жадоба панувати. Хоч колись запанують не сила, не титули, не герби, а правда.
— Франко Іван, “Мойсей”

Приклад 2:
(<< back) 18 Кожна звірина після спарування нудьгує. (<< back) 19 Яким воно було бридким, сумним, дурним, нудним. — Тютюнник Григорій, "Вир"

Більше записів