звірок

1. Зменшувально-пестлива форма від слова “звір”: невелика тварина, часто дика або екзотична, що викликає захоплення або симпатію.

2. Розм. Про людину, перев. дитину або жінку, яка відрізняється спритністю, рухливістю, жвавістю, іноді з відтінком пустощів.

3. Заст. або діал. Маленька зла тварина, карасьок; іноді — комаха-шкідник.

Приклади вживання

Приклад 1:
Маленький смугастий звірок, що сидів собі навпочіп­ки на поваленій кедрині проти сонечка і пильно, з ви­глядом ученого дослідника, розглядав торішній грибок, тримаючи його передніми лапками, раптом нашорошив­ся.
— Невідомий автор, “012 Bagrianii Ivan Tigrolovi”

Частина мови: іменник (однина) |