1. Який увінчаний, прикрашений вінком або короною; коронований (про монарха).
2. Який одружився через обряд вінчання в церкві; повінчаний.
звінчаний
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: прикметник () |
Древослів
Словник Української Мови
Словник Української Мови
Буква
1. Який увінчаний, прикрашений вінком або короною; коронований (про монарха).
2. Який одружився через обряд вінчання в церкві; повінчаний.
Відсутні