Древослів

Словник Української Мови

звінчаний

[zʋint͡ʃɑnɪj] Прикметник

Буква:З

Значення

  1. (Історія) –

    Який увінчаний, прикрашений вінком або короною; коронований (про монарха).

  2. (Релігія) –

    Який одружився через обряд вінчання в церкві; повінчаний.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. звінчаний, р. звінчаного, д. звінчаному, з. звінчаного, о. звінчаним, м. звінчанім

Більше записів