1. Видавати різкий, пронизливий, несамовитий крик (про людину або тварину); верещати, скричати звірем.
2. Перен. видавати дуже гучний, різкий, неприємний звук (про механізми, інструменти тощо).
Словник Української Мови
Буква
1. Видавати різкий, пронизливий, несамовитий крик (про людину або тварину); верещати, скричати звірем.
2. Перен. видавати дуже гучний, різкий, неприємний звук (про механізми, інструменти тощо).
Відсутні