звеличання

1. Дія за значенням дієслова “звеличати”; надмірне, часто невиправдане вихваляння когось або чогось, возвеличення до невластивих високих ступенів.

2. Урочиста, патетична форма висловлювання, що має на меті прославляння, вшанування когось або чогось (наприклад, у фольклорі, ораторському мистецтві).

Приклади вживання

Приклад 1:
Такого звеличання гідний і буйвол: він здоровший од тебе і вчора не був мертвим.
— Тютюнник Григорій, “Вир”

Частина мови: іменник (однина) |