1. (діал.) Наказати, повеліти, дати розпорядження.
2. (діал., рідк.) Побажати, захотіти, виявити волю.
звеліти
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
— Над своїм серцем ніхто не пан… не можна своєму серцю звеліти, щоб воно когось полюбило… на милування нема силування!.. А так серце в нього добряче — він останнім переділиться з бідними.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Частина мови: дієслово () |