звечора

Приклад 1:
Звечора і зрана самоцвітні шати буду приношати, і віночок плести, і в таночок вести, і на крилах нести на моря багряні, де багате сонце золото ховає в таємну глибінь. Потім ми заглянем до зорі в віконце, зірка-пряха вділить срібне волоконце, будем гаптувати оксамитну тінь.
— Українка Леся, “Лісова пісня”

Приклад 2:
Замість двадцяти п’ятдесятитисячних новеньких банкнотів, які були, за словами Респондента, в конверті ще вчора звечора, нині в ньому знайшлися: шматок міського плану Венеції із зазначенням місця знаходження «Каза фарфарелльо»; використаний квиток на пароплав міського сполучення (одна поїздка); використаний же квиток до музею Коррер; пожовкла сторінка з якоїсь італійської кулінарної книги, що містить рецепт приготування broeto de pesse1; запрошення на благодійний концерт із творів Джованні Леґренці, що відбувся в Ка’Редзоніко ще 13 лютого минулого року; реклама комп’ютерних систем «Макінтош»; газетне оголошення про послуги у ворожінні, масажі та складанні гороскопів; використана телефонна картка з репродукцією «Портиків» Каналетто; вирізаний з газети фотознімок італій­ ського прем’єр-міністра; сторінка зі шкільного зошита, на якій червоним фломастером намальоване пробите стрілою серце; складена вчетверо ксерокопія з останньої сторінки доповіді на тему «Секс без київ, або Червона Шапочка на добрій дорозі» (англ. мовою); листівка таємної маоїстської організації із закликом до одногодинного сидячого страйку; інструкція користування змивом у туалеті залізничного вокзалу міста Венеції; поштова картка з видом на лаґуну із дзвіниці Сан Марко о вечірній порі, на зворотньому боці напис від руки «Dear Lesja!»; сильно покреслена чернетка чотирьох терцин із пісні 21-ї Дантового «Пекла»; листок телефонного нотатника з єдиним записом «Моя куріпочка: 505-99-12»; квитанція з рахунком за вечерю в ресторації«Люна»; етикетка від винної пляшки «Мерльо ді Прамаджора»; шматок грубого 1 Рибна юшка (італ.).
— Андрухович Юрій, “Перверзія”

Приклад 3:
Там мої сестрицi, там гiрськi русалки, вiльнi лiтавицi, будуть танцювати коло по травицi, наче блискавицi! Ми тобi знайдемо з папоротi квiтку, зiрвем з неба зiрку, золоту лелiтку, на снiгу нагiрнiм вибiлимо влiтку чарiвну намiтку. Щоб тобi здобути лiсову корону, ми Змiю-царицю скинемо iз трону i дамо крем’янi гори в оборону! Будь моя кохана! Звечора i зрана самоцвiтнi шати буду приношати, i вiночок плести, i в таночок вести, i на крилах нести на моря багрянi, де багате сонце золото ховає в таємну глибiнь. Потiм ми заглянем до Зорi в вiконце, Зiрка-пряха вдiлить срiбне волоконце, будем гаптувати оксамитну тiнь. Потiм, на свiтаннi, як бiлявi хмари стануть покрай неба, мов яснi отари, що холодну воду п’ють на тихiм бродi, ми спочинем любо,на квiтчастiм… Годi! П е р е л е с н и к Як ти обiрвала рiч мою сердито! (Смутно i разом лукаво). Ти хiба забула про торiшнє лiто? Ох, торiшнє лiто так давно минуло! Що тодi спiвало, те взимi заснуло. Я вже й не згадаю! П е р е л е с н и к (таємничо нагадуючи) А в дубовiм гаю?.. Що ж там? Я шукала ягiдок, грибкiв… П е р е л е с н и к А не приглядалась до моїх слiдкiв? В гаю я зривала кучерики з хмелю… П е р е л е с н и к Щоб менi послати пишную постелю? Нi, щоб перевити се волосся чорне! П е р е л е с н и к Сподiвалась: може, миленький пригорне? Нi, мене береза нiжно колихала. П е р е л е с н и к А проте… здається… ти когось кохала? Ха-ха-ха!
— Українка Леся, “Лісова пісня”