1. (від прикметника “зважливий”) — так, як властиво зважливій людині; обачно, розсудливо, з розвагою, не кваплячись.
2. (застаріле) — з повагою, ввічливо, чемно.
зважливо
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
— зважливо казав собі парубок, і серце йому занивало. — Ні, не негідник з мене, а ненормальний виродок… І до чого животію я на світі?!
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Приклад 2:
— зважливо сказав Сучок i встав. — Прощайте, — треба в лавку.
— Невідомий автор, “186 Sieried Tiemnoyi Nochi Boris Dmitrovich Grinchienko”
Частина мови: прислівник () |