1. Звертати увагу, брати до уваги, приймати під увагу когось або щось; вважатися з кимось, чимось.
2. (застаріле) Дивитися, позирати, споглядати.
3. (застаріле) Враховувати, брати до відома; мати на увазі.
зважати
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Не вмів і не бажав оглядатися, зважати на ситуацію. Іноді це виглядало недоречним, безнадійним, нетактовним, провокативним навіть — при нашій скутості.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
Вона доводила йому, що кравець трохи психiчно ненормальний був i що, значить, зважати на його заповiти не приходиться. Але Остап стояв на своєму, i нiяка сила не могла його переконати.
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”
Приклад 3:
Мовляв, навiщо зважати на дрiбницi? Леся подивилася на чоловiка й подумала: «Якi ж тут дрiбницi, Валю, коли б цi дрiбницi дали менi можливiсть прожити з дiтворою ще один день?» Сiрко, як тiльки зiйшов на пароплав, одразу ж одiйшов убiк i мовчки дивився на поверхню рiки.
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”
Частина мови: дієслово () |