звада

1. (у літературі) Назва давньоруської поеми 12 століття, присвяченої князівським міжусобицям; пам’ятка давньоукраїнської писемності.

2. (заст., іст.) Сварка, розбрат, ворожнеча, особливо між родичами; внутрішній конфлікт.

3. (заст., перен.) Боротьба, сутичка, зіткнення (часто в поетичній мові).

Приклади вживання

Приклад 1:
«Війна і звада, смерть, недуги зникнуть, мир буде на землі і щастя в людях…» А для Месії? — знову «слава в вишніх»?
— Українка Леся, “Лісова пісня”

Частина мови: іменник (однина) |