зурочений
[zurot͡ʃɛnɪj] Прикметник
Буква:З
Значення
- (Релігія) –
(від “зурочити”) Такий, що має накладене закляття, зачарований, заворожений; оповитий таємничою, магічною силою.
- (Література) –
(переносно) Такий, що викликає захоплення, підкорює своєю красою або незвичайністю; чарівний, принадний.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. зурочений, р. зуроченого, д. зуроченому, з. зуроченого, о. зуроченим, м. зуроченім